Правда про Фалуньгун -
практику, яка принесла користь понад 100 мільйонам чоловік більш, ніж у 60
країнах світу
Фалуньгун – це давня форма цигун. Цигун
перекладається як вдосконалення і практика. Це загальний термін для духовних
практик очищення свідомості і оздоровлення тіла за допомогою спеціальних
енергетичних вправ. В історії Китаю так само, як і в історії інших держав,
існували численні школи цигун, кожна зі своїми особливостями і методами. Деякі
школи набули форми релігії, інші передавалися учителем лише одному учневі, а
деякі набули форми популярних вправ. Тайцзи і деякі види йоги, є прикладами
популярних вправ, у той час як буддизм і даосизм є релігійними формами цигун. У
минулому тут робився наголос на вдосконалення свідомості і медитацію, а пізніше
стали звертати особливу увагу на очищення тіла шляхом виконання спеціальних
вправ.
 |
 |
Фалуньгун відрізняється від інших практик
Цигун тим, що в ньому основна увага приділяється вдосконаленню свідомості і
підвищенню норм моралі, а вдосконалення тіла відіграє допоміжну роль. Пан Лі
Хунчжі, засновник Фалуньгун, вчить своїх послідовників: для того, щоб досягти
міцного здоров'я, людина спочатку повинна стати хорошою, тобто, набути високих
моральних якостей. Слідуючи основному принципу Фалуньгун - Істина Доброта
Терпіння, послідовники цієї школи, насамперед, звертають увагу на внутрішнє
вдосконалення, вдосконалення своєї особистості, підвищення рівня своїх моральних
критеріїв. Разом з п'ятьма комплексами плавних вправ, як показав досвід, це
ефективно поліпшує здоров'я, допомагає практикуючим знайти мету в житті і
здобути внутрішню гармонію. Підтвердженням великої користі Фалуньгун служить
його широке розповсюдження. З моменту його оприлюднення в 1992 році, він набув
більше 100 мільйонів послідовників у майже 70 країнах.
Виникнення ворожості до
Фалуньгун у деяких представників вищої влади Китаю
Користь від занять Фалуньгун для кожної
конкретної людини і для суспільства в цілому була очевидною. Це визнавав і
китайський уряд. Він всіляко заохочував цю практику, що сприяло її поширенню на
початку 90-х років. Всі ЗМІ Китаю висвітлювали заходи, присвячені Фалуньгун, і
говорили про дивовижний доброчинний ефект цих занять.
Однак, зростаюча популярність Фалуньгун
налякала деяких офіційних вищих осіб Китаю неможливістю здійснювати повний
контроль над свідомістю такої великої кількості людей, а аполітичність
послідовників дратувала невідповідністю обов’язковій партійній доктрині.
Починаючи з таємного підриву на початку 1994 року, розв'язаної кампанії
опоганення і заборони книг Фалуньгун на початку 1996 року, нападків міліції в
1997 році, переслідування ставало все жорстокішим. І незабаром воно від таємного
перейшло до відкритого. 23 квітня 1999 року на очах людей озброєна міліція міста
Тяньцзина (Tianjin) жорстоко напала на кілька сотень практикуючих Фалуньгун, які
спокійно виконуали вправи, і незаконно заарештувала 45 із них.
«Мирна апеляція 25 квітня»
практикуючих Фалуньгун
Два дні потому, 25 квітня 1999 року,
більше 10 000 практикуючих Фалуньгун, спокійно зібралися в Пекіні, біля Бюро
Звернень Державної Ради, розташованого поруч з Будинком Центрального китайського
уряду. Вони просили про звільнення ув'язнених у Тяньцзині практикуючих
Фалуньгун, і скасування заборони видання книг Фалуньгун. Збори були мирними і
законними. Практикуючі зберігали порядок. Прем'єр-міністр Чжу Жунцзи (Zhu
Rongji) зустрівся з практикуючими і пообіцяв відпустити ув'язнених у Тяньцзині.
Практикуючі, які зібралися, спокійно розійшлися. Завдяки цим зборам, Фалуньгун
привернув міжнародну увагу суспільства.
Цзян Цзэмінь наказує почати
переслідування
Однак Цзянь Цземінь виступив проти мирного
вирішення цього питання. Він віддав одноосібний наказ почати переслідування
Фалуньгун без усіляких законних процедур і незважаючи на незгоду деяких членів
Політбюро ЦК КПК. Які підтримували Фалуньгун. Це відбулося 20 липня 1999 року. В
його особистому листі всім членам партії говорилось: “Знищити їх (практикуючих)
фізично, розорити фінансово…”
Пізніше, у жовтні, Цзян наказав
законодавчим органам видати закон, що дозволив би посилити переслідування.
Газета «Вашингтон Пост» відзначила у своїй статті від 2 листопада 1999 року:
«Коли (лідери Китаю) виявили, що в них немає законів, які їм необхідні для
відкритого переслідування мирної медитативної практики, партія просто наказала
створити кілька нових законопроектів. Тепер вони будуть введені, звичайно,
заднім числом.
Починаючи з 20 липня 1999 року і донині,
більше 100 000 практикуючих, включаючи вагітних жінок, людей похилого віку і
дітей, без законних процедур, були відправлені в трудові табори. Тисячі були
незаконно у в'язнені терміном до 18 років. У більшості випадків вони знаходяться
в нелюдських умовах, до них застосовують більше 40 видів страшних катувань, вони
примусово працюють, як раби у трудових таборах. Тисячі практикуючих піддавалися
жорстоким катуванням у психіатричних клініках за допомогою ліків, що руйнують
нервову систему. Більше тисячі людей загинуло в ув'язненні. Це далеко не повна
статистика. Мільйони невинних родичів та друзів практикуючих також страждають
від гонінь. Тим часом, Цзян Цземінь створив поширену по всій країні систему
«офісів 610», що мають абсолютну владу над усіма рівнями державно-партійної і
юридичної системи, з єдиною метою - знищити Фалуньгун. Межі та жорстокість цієї
трагедії важко переоцінити.
Інсценування самоспалення і
введення в оману суспільної думки
Режим Цзяна також почав широку кампанію
дезінформації, щоб виправдати своє переслідування й уникнути міжнародного осуду
та відповідальності. Державні ЗМІ наводнили пресу, радіо- і телетрансляції в
Китаї та за кордоном фабрикаціями брехні про пана Лі Хунчжі і Фалуньгун. Однак,
як і будь-яка неправда, ця пропаганда, цілком заплуталася в деталях. Наприклад,
Китайський уряд зробив заяву, що Фалуньгун привів до смерті чи божевілля 14000
осіб. Це число, навіть, якщо його прийняти за правду, відносно 100 мільйонів
практикуючих, складає відсоток, що набагато нижчий середньостатистичного
відсотка смертності населення країни.
На початку 2001 року, зневірена змінити
суспільну думку щодо Фалуньгун, офіційна влада зважилася на обурливий вчинок -
інсценування самоспалення п'яти чоловік на Площі Тянь-Ань-Мень. Потім державні
ЗМІ звинуватили в цьому Фалуньгун. Однак це самоспалення було проаналізоване
журналістами інших країн і правозахисними організаціями, а відеоплівка,
оприлюднена китайським урядом, пройшла детальне дослідження:
Історія розслідування, опублікована
газетою «Вашингтон Пост» розкрила наступне:
- Лю Чуньлін (Liu Chunling), одна з так званих «самоспалювачів», ніколи не
займалася Фалуньгун;
- у той день міліція з невідомих причин патрулювала Площу Тянь-Ань-Мень з
десятками вогнегасників;
- Лю Сіїн (Liu Siying), 12-річна дівчинка, у якої від опіків повинна була
утворитися трахеотомія, нормально говорила і співала після «самоспалення», що, з
погляду медицини, неможливо;
- Хао Хуейцзюнь (Hao Huijun), інша «самоспалювачка», як повідомлялося ЗМІ,
закінчила Музичний Коледж Хенаня (Henan) у 1974 році, тобто, у рік Культурної
Революції, коли навчальні заклади не функціонували;
- Ван Цзіньдун (Wang Jindong) був показаний у кадрі сильно обгорілимим; однак,
його волосся і пластикова пляшка від 7-UP, що «використовувалася для збереження
бензину», таємничим чином виявилися неушкодженими.
Ці сумнівні місця спонукали організацію
Розвитку Міжнародної Освіти при ООН, зробити наступну заяву під час засідання
підкомісії ООН про Поширення і захист Прав Людини у 2001 році: «(Китайський)
режим вказує на так званий інцидент самоспалення на Площі Тянь-Ань-Мень, 23
січня 2001 року як доказ того, що Фалуньгун є культом зла. Однак ми одержали
відеоплівку цього інциденту, що, на наш погляд, доводить, що ця подія була
інсценована владою» (див. аналіз відеоплівки CCTV на:
http://www.faluninfo.net/tiananmen/immolation.asp)
Глобальне насильство режиму
Цзяна над совістю
Гоніння на Фалуньгун режимом Цзяня
переслідує єдину мету: змусити практикуючих Фалуньгун відмовитися від своїх
переконань. При цьому таке насильство над совістю, не обмежується тільки Китаєм.
Китайський уряд постійно загрожує
економічними санкціями тим країнам, державам, містам і бізнесменам, що сміють
критикувати переслідування Фалуньгун. Це породжує страх, страх втрати
економічних вигод, острах виступати на захист справедливості. Такою тактикою
китайська влада спонукує провідні західні корпорації ЗМІ самим накладати цензуру
на репортажі про порушення прав людини в Китаї.
Китайські агентства не припиняють свій
шантаж. Член Парламенту Канади Роб Андерс (Rob Anders) сказав наступне про
фізичний напад на нього китайських дипломатів у лютому 2000 року:
«Я був у футболці з текстом про Фалуньгун,
коли тут, у будинку Парламенту, приймали гостей з посольства Народної Республіки
Китай. Я стояв наприкінці кімнати. Зненацька мене оточили чотири - п'ять
чоловік, що намагалися мене спровокувати. На мене вказували пальцями,
виштовхували, перестерігаючи: «Ти повинний піти, тобі тут не місце. Йди додому.
Ти знаєш, ковбой, що робиш?». Я подумав, що якщо ці четверо чи п'ятеро
хуліганів, що представляють банду Народної Республіки Китай, можуть зайти так
далеко, ведучи себе настільки безцеремонно зі мною, Членом Парламенту, на землі
Канади, на моєму робочому місці, у Будинку Представників, то чи можете ви собі
уявити, що вони роблять з людьми в себе вдома, у своїй країні? Це було зовсім
уже надміру! І потім, коли репортер ЗМІ підійшов зі своєю камерою, вони
намагалися забрати його камеру, чи опустити її вниз. Вони веліли йому іти. Вони
віддавали накази члену вільної преси тут, у Канаді. Це було дуже обурливо! І це
доводить правдивість того, проти чого виступає Фалуньгун. Ми знаходимося в
критичному моменті. Якщо ми зараз, не почнемо ніяких заходів, історія оглянеться
на нас і зітхне з жалем».
Подібні інциденти з погрозами і нападами
також відбувалися в Сполучених Штатах, Ісландії, Німеччині, Австралії, Росії,
Румунії, Таїланді, Камбоджі, Гонконзі і багатьох інших країнах. Простіше кажучи,
китайський уряд експортує своє переслідування в зовнішній світ, ведучи глобальну
кампанію проти свободи совісті.
Боротьба між правдою і
неправдою
Відстоюючи свої переконання і благо всього
людства, практикуючі Фалуньгун виступили проти цього зла. Насильству й
обдурюванню офіційного Китаю практикуючі Фалуньгун протиставили миролюбство і
правду.
Протягом цього переслідування практикуючі
Фалуньгун були і залишаються вірними принципу Істина Доброта Терпіння. Вони
виявляють миролюбство в той час, як їх б’є міліція; не відповідають ударом на
удар, коли ув'язнені злочинці, підбурювані міліцією, знущаються над ними. Їхнє
величезне терпіння, милосердя і праведність, навіть надихнули багатьох мучителів
стати практикуючими Фалуньгун.
Тому що переслідування цілком ґрунтується
на наклепі, що практикуючі Фалуньгун сильно ризикують, надаючи громадськості
правду.
Ризикуючи життям практикуючі продовжують
розкривати людям правду про наклепи та репресії.
5 березня 2002 року, практикуючі Фалуньгун
міста Чанчуня, успішно підключилися в місцеву систему кабельного телебачення,
щоб транслювати документальні фільми, що викривають жорстоке переслідування
Фалуньгун в Китаї. Подібні трансляції були зроблені в багатьох інших містах. За
цю правду практикуючі піддалися величезним стражданням. Тільки в одному Чанчуні
були заарештовані більше 5000 чоловік, і, щонайменше, дванадцять із них загинуло
під час «допитів». Навіть громадянин США доктор Чарльз Лі (Charles Li), що
приїхав у Китай, був ув'язнений на три роки за обвинувачення у «намірі» зробити
подібну трансляцію.
Практикуючі Фалуньгун інших
національностей також беруть участь у роз'ясненні істини громадянам Китаю. 20
листопада 2001 року тридцять шість західних практикуючих зібралися на Площі
Тянь-Ань-Мень, щоб провести мирну апеляцію. Відтоді сотні іноземних громадян не
з одного десятка країн світу приїжджали в Китай, щоб розповісти громадянам
Китаю, що Фалуньгун вітають на всій земній кулі. Усі вони були заарештовані,
піддавалися грубому поводженню і були депортовані. Деяких серйозно побили.
Практикуючі Фалуньгун понесли величезні
жертви, викриваючи переслідування і роз'яснюючи істинну сутність вчення. Їхнє
милосердя розбудило багатьох людей, що були введені в оману пропагандою
ненависті і які сліпо слідували наказам уряду, і несвідомо стали пособниками
переслідування.
Відстоювання справедливості,
прав та гідності громадян Китаю практикуючими Фалуньгун
Важливо вказати, що переслідування
Фалуньгун китайською владою не просто продовження 50 – річної боротьби з
інтелектуалами, робітниками-активістами, дисидентами, християнами, буддистами та
іншими нонконформістами, а новий, більш жорстокий та масовий етап знищення
кращих представників свого народу. Різні дослідження західних вчених показують,
що більше 80 мільйонів чоловік були вбиті в результаті переслідувань, що не
припиняються, під час правління китайських комуністів. Ця кількість загиблих
набагато перевищує число убивств, вчинених нацистами. І усі вони були зроблені з
однією метою: знищення природи людини, яка прагне до правди та справедливості.
Миролюбство і наполегливість, а також
величезні страждання практикуючих Фалуньгун привернули міжнародну увагу до
страшних злочинів китайського режиму.
Комісії ООН з прав людини неодноразово
піднімали питання порушення прав людини в Китаї і збирають досьє злочинів. Влада
багатьох країн – США, Канади, Євросоюзу та ін. висловлюють підтримку
практикуючим Фалуньгун і вимагають припинити переслідування. За допомогою
багатьох адвокатів з прав людини практикуючі Фалуньгун в одинадцяти країнах
заповнили судові справи проти Цзян Цземіня і його помічників за злочини проти
людства, катування і геноцид. У судах Нью-Йорка і Сан-Франциско практикуючі
Фалуньгун виграли свої справи. З розкриттям усе більшого і більшого числа фактів
підбурювання, що шокують, розпалювання ненависті режимом Цзяня, державного
тероризму, насильства і жорстокості, з використанням для цього значної частини
бюджету Китаю, багато чого стає зрозумілим людям світу. Наближається день нового
Нюрнберга для засудження злочинів режиму проти совісті.
Заклик до всіх людей світу
Переслідування Фалуньгун усе ще
продовжується в Китаї і поширюється на інші країни. Список загиблих у результаті
переслідування збільшується щодня. Багато практикуючих Фалуньгун ризикують усім,
щоб розповісти про страждання, які вони, чи інші практикуючі виносили. Дуже
невелика частина цих трагедій склала звіти Спеціальних доповідачів Комісії з
Прав Людини при ООН. Але щоб зберегти надію, мужність і самі основні права
людини, люди повинні до цього ставитися дуже серйозно. Самим фактом
представлення цих документальних свідчень, ми просимо Вас підняти свій голос за
тих, хто позбавлений права голосу. Будь ласка, зробіть усе, що у Ваших силах,
щоб зупинити жорстокість, насилля та несправедливість.
|
